Лептоспіроз (Лат., англ. – Leptospirosis; хвороба Вейля, тиф собак) – в основному гостро протікає природно-осередкова хвороба тварин багатьох видів і людини, що виявляється короткочасною лихоманкою, ге-моглобінуріей або гематурією, геморагіями, жовтяничним фарбуванням та вогнищевими некрозами слизових оболонок і шкіри, атонією шлунково-кишкового тракту, абортами, маститами, народженням нежиттєздатного потомства, періодичної офтальмія і менінгоенцефаліту, зниженням продуктивності тварин. 
Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки і збиток
Вперше лептоспіроз як самостійну нозологічну грому хвороби у людини описали в Німеччині А. Вейль (1886) і в Росії Н.П. Васильєв (1888). Збудника хвороби (L. ictero-haemorrhagiae) відкрили в Японії Р. Инада і співавт. в 1914 р. У наступні роки в різних регіонах земної кулі були встановлені і описані численні серологічні групи і варіанти збудників лептоспірозу людини і тварин різних видів.