Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується утворенням фібринових плівок у місці інвазії збудника (найчастіше на слизових оболонках ротоглотки і дихальних шляхів), загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок. Хвороба спричинюється дією токсину, який продукує Corynebacterium diphtheriaе.
     У довакцинальний період на території України дифтерія була однією з основних причин дитячої смертності; рівень захворюваності становив близько 1000 на 100 тис. населення. У другій половині XX ст. завдяки впровадженню масової імунізації дифтерійним анатоксином захворюваність на дифтерію в післявоєнні роки швидко знизилася.
    

Сьогодні основною причиною епідемії дифтерії в Україні є недоліки імунопрофілактики дітей та відсутність планових ревакцинацій дорослого населення, унаслідок чого при низькій захворюваності, що виключала широкомасштабну планову імунізацію, колективний імунітет щодо дифтерії знизився до критичного рівня.
     Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, реконвалесцент-носій або здоровий носій токсигенних штамів збудника. Передача відбувається переважно повітряно-краплинним шляхом.
     Схеми вакцинації проти дифтерії можуть різнитися залежно від країни. Загальним правилом є введення первинного вакцинного комплексу (трьох доз вакцини з мінімальним інтервалом 4 тиж.) та подальші ревакцинації. Першу ревакцинацію згідно з Календарем профілактичних щеплень здійснюють у 18-місячному віці, але не раніше ніж через 12 міс. після введення третьої дози вакцини. Дорослим ревакцинацію проводять кожні 10 років зі застосуванням АДП-М.
Побічна дія. Дифтерійний анатоксин є одним з найбезпечніших препаратів. Донині анафілактичні реакції на його введення не описано. Варто зазначити, що частота несприятливих місцевих та генералізованих реакцій зростає з віком і значно вища у підлітків і дорослих.
    Протипоказання до вакцинації: алергійні реакції на вакцину або її компоненти в анамнезі. Вагітність і лактація НЕ є протипоказаннями до вакцинації проти дифтерії.
    Вакцинація контактних осіб. Особи, які перебували в тісному контакті з хворим на дифтерію, підлягають обов’язковому терміновому щепленню відповідно до їх вакцинального статусу.
    Вакцинація осіб, які перехворіли. Таким особам рекомендований повний первинний курс щеплення анатоксином. Перше щеплення проводять через 6 міс. після перенесеного захворювання. Це пояснюється тим, що після перенесеного захворювання імунітет формується не завжди, а в разі його формування є нетривалим.

    Правець – гостре, часто летальне захворювання, розвиток якого зумовлений дією надзвичайно сильного нейротоксину, що продукується Clostridium tetani. У світі щорічно від правця помирає понад 160 тис. осіб. Так, відповідно до оцінних даних, загальна кількість смертей від правця у світі в 2002 р. становила 213 тис. випадків, із них приблизно 180 тис. смертей новонароджених та 15-30 тис. смертей матерів.

    Імунізація належить до високоефективних засобів профілактики, який забезпечує тривалий захист та рекомендується для всього населення. Активна імунізація населення України проти правця, яку проводять із 1960 р., забезпечила зниження загальної захворюваності у 8,5 раза.
   Вхідними воротами інфекції є випадкові рани, механічні й термічні поверхневі ушкодження шкіри, відмороження, опіки. Потрапивши в рану, паличка правця починає продукувати сильний екзотоксин, який має дві фракції – тетаноспазмін (зумовлює судомні скорочення м’язів) і тетанолізин (зумовлює гемоліз еритроцитів). Тетаноспазмін належить до нейротоксинів і уражає центральну нервову систему. Унаслідок утворення вогнищ збудження рефлекторно уражаються м’язи, зумовлюючи типовий для правця симптом – їх ригідність. Токсин чинить дію на деякі внутрішні органи (міокард, печінку, легені) та вищі вегетативні центри стовбура головного мозку, що призводить до тахікардії, артеріальної гіпертензії, вираженої пітливості.
    Схеми вакцинації проти правця аналогічна зі схемою вакцинації при дифтерії.
    Побічна дія. Правцевий анатоксин характеризується високою безпечністю, що дає змогу використовувати його в програмах профілактики правця новонароджених і породіль шляхом вакцинації вагітних у будь-якому триместрі. Разом із тим, приблизно у 25-85 % щеплених правцевим анатоксином виникають місцеві реакції у вигляді почервоніння та болю; у рідкісних випадках утворюється інфільтрат, украй рідко (1-10 випадків на 1 млн уведених доз) – холодний абсцес. Незначні загальні реакції (підвищення температури тіла, відчуття дискомфорту) розвиваються у 0,5 – 1% щеплених. Частота розвитку анафілактичних реакцій на введення правцевого анатоксину не перевищує таку для інших вакцин (один випадок на 1 млн доз).
    Протипоказання до вакцинації: алергійні реакції на вакцину або її компоненти в анамнезі. Вагітність і лактація НЕ є протипоказаннями до вакцинації проти дифтерії.

    Вакцинація контактних осіб не проводять.

    Вакцинація осіб, які перехворіли. Такі особи підлягають щепленню, оскільки перенесене захворювання не завжди супроводжується формуванням імунітету достатньої напруженості.