Гепатит – загальна назва гострих та хронічних інфекційних запальних захворювань печінки. Найчастіше зустрічаються три його типу – гепатит А, В і С. І саме гепатити B і С – два основних типи,можуть протікати в хронічній формі та є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту.
Гепатит В
Гепатит B – інфекційне захворювання, яке викликає вірус гепатиту B, який призводить до запалення печінки. Гепатит B буває гострим або хронічним (довготривалим).
Способи зараження:
– через поранення, укуси комах і тварин;
– через слину інфікованої людини, сечу;
– через контакт із зараженою кров’ю, з пошкодженою шкірою або слизовими оболонками (спільні прилади, забруднені кров’ю: бритви для гоління, зубні щітки, рушники, носові хустки, мочалки тощо);
– від матері до дитини в утробі через плаценту, під час пологів і через грудне молоко;
– незахищений статевий контакт (при гетеросексуальних і гомосексуальних відносинах);
– через медичні та немедичні парентеральні втручання: переливання крові, внутрішньовенне вживання препаратів, під час проколювання вух, татуювання, гоління, манікюру та інших косметичних процедур.
Симптоми
Гепатит починає проявлятися поступово. Початковий період може затягуватися до 1 місяця і більше.
Хворі на гепатит В мають такі симптоми:
– головний біль;
– порушення сну;
– запори;
– нудота і блювота;
– загальна слабкість;
– свербіж і пігментація шкіри (рідко);
– жовтяниця;
– болю в суглобах;
– тупий біль в районі печінки;
– зниження апетиту, відраза до їжі;
– підвищується температура тіла (при важкому перебігу хвороби).
Профілактика і лікування
Для попередження захворювання слід уникати:
– незахищених сексуальних контактів;
– переливань крові;
– повторного використання шприців та інших інструментів.
Для запобігання хвороби потрібно робити вакцинацію.
Гепатит С
Гепатит C – інфекційне захворювання, яке викликає вірус гепатиту С
Способи зараження
Вірус гепатиту С в основному передається при контакті з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини.
Найпоширеніші шляхи передачі гепатиту С:
- маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
- використання не стерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
- використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків;
- при переливанні крові та її компонентів.
Можлива також передача інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, непатит С може передаватися від матері до дитини.
Гепатит С не передається через грудне молоко, харчові продукти або воду, при побутових контактах, наприклад, обіймах, поцілунках і споживанні продуктів і напоїв спільно з інфікованою людиною
Симптоми
Основна небезпека цього вірусу в тому, що гепатит С довгий час протікає безсимптомно, тому й отримав назву «лагідний вбивця», або майже безсимптомно. Інкубаційний період може становити від 20 до 140 днів.
Симптоми гепатиту С:
– болю в суглобах;
– жовтяниця;
– біль у правому підребер’ї;
– різке схуднення, відсутність апетиту, нудота;
– закрепи або проноси;
– загальна слабкість і сильна стомлюваність;
– асцит (збільшення в обсязі живота);
– свербіж і поява на шкірі судинних зірочок.
Гостра форма гепатиту С часто на перших стадіях свого розвитку проявляється всіма ознаками грипу або іншої респіраторної інфекції.
Хронічний гепатит на першій і другій стадіях фактично ніяк не проявляється, а згодом призводить до цирозу печінки або розвитку пухлини.
Профілактика і лікування
. Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту С в основному залежить від маніпуляцій, що пов’язані з контактом з кров’ю.
Убезпечитись від гепатиту С використання виключно стерильного ін’єкційного обладнання і належна гігієна рук перед маніпуляціями, правильне і регулярне використання презервативів.
Пам’ятайте, що тривалий час захворювання печінки не виявляються яскравою симптоматикою. Тому кожному варто хоча б раз на рік проводити скринінг – здійснювати ультразвукове дослідження черевної порожнини і перевіряти рівень печінкових ферментів в крові, в разі змін при УЗД і підвищенні печінкових проб звернутися до лікаря. Саме лікар повинен встановити точний діагноз і призначити ефективне лікування.
